Ми віримо, що Реформація є справою благодаті Божої. Бог використав таких людей, як Мартін Лютер, Жан Кальвін, Ульріх Цвінглі, Джон Нокс та інших реформаторів, щоб вони звіщали Євангелію Благодаті.
Сам термін «Реформація» вказує на ті величезні зміни, які відбулися в християнській Церкві в XVI-XVII столітті. Історики та богослови, зазвичай, відносять реформатські церкви до «другої хвилі» Реформації, після лютеранства. Засновником реформатських церков є Жан Кальвін (1509-1564), французький богослов, ім’ям якого ще й досі називають реформатські та пресвітеріанські церкви кальвіністськими. Богословські ідеї Кальвіна вплинули не тільки на віру його сучасників, але й значно змінили світогляд всіх наступних поколінь не тільки в релігії, але й у всіх інших областях життя.
Реформатські Церкви всього світу відомі під ім’ям реформатських або пресвітеріанських, в залежності від того, були вони історично пов’язані з Шотландією чи з континентальною Європою. Вони дотримуються однієї доктрини, мають однакову форму управління, хоча можуть називатись по-різному: в Швейцарії, Голландії та Німеччини вони звуться реформатськими, в Англії, Шотландії та Північній Америці — пресвітеріанськими, у Франції — гугенотськими. Крім того, повсюди існують об’єднання реформатських і пресвітеріанських Церков, як наприклад, Об’єднання Євангельських Реформатських Церков України, яке об’єднує пресвітеріанські та реформатські громади.
Початок розповсюдження реформації на території України припадає на початок 40-х років XVI сторіччя і пов’язаний з діяльністю відомих культурних діячів, письменників, учених, політиків, які були захоплені протестантськими ідеями. Першими поборниками релігійних реформ стали найосвіченіші люди, яких запрошували багаті особи для навчання своїх дітей та розгортання науково-освітнього процесу в країні. Ідеї кальвінізму розповсюдився на всій території: від Волині і Галичини до Поділля і Київщини, однак самі збори, а також школи і друкарні були зосереджені переважно у Західній Україні. 1554 року відбувся перший синод, який об’єднав кальвіністські громади Речі Посполитої. 1562 р. у Несвізькій друкарні князів Радзівілів було вперше надруковано кальвіністський катехізис. У 60-х роках XVI сторіччя Україні налічувалось близько 300 реформатських громад.
Еволюцію кальвінізму в Україні можна умовно поділити на три етапи: час зародження конфесії 40-50 роки XVI сторіччя, другий етап – 60-80 роки XVI сторіччя позначені найбільшими успіхами течії; кінець XVI – початок XVIІ сторіччя — період поступового згасання активності реформатських громад. У 50-60-х роках XVIІ сторіччя їхня діяльність у більшості регіонів України майже припиняється.
Слід зазначити, що поширення кальвінізму в Україні тісно пов’язане з його розповсюдженням в Польщі і Білорусі внаслідок приналежності до Речі Посполитої. Значним був і вплив кальвіністів у польському сеймі внаслідок приналежності до кальвінізму високої шляхти. Загалом, завдяки старанням князя Миколи Радзивіла Чорного (1546-1589), який був канцлером Великого князівства Литовського, кальвінізм став на певний час панівним серед магнатів та шляхти князівства, яке в той час охоплювало також значну частину українських земель.
Друга половина XVIІ — початок XVIІІ сторіччя – період найбільших втрат протестантизму в Україні, що була охоплена смугою військових дій. Росія, Польща, Швеція, Туреччина вели боротьбу за розподіл її території, з іншого ж боку українське козацтво, селянство, частина шляхти і міщани виборювали державну незалежність. З часом протестанти були позбавлені підтримки шляхти і суттєво зменшились чисельно. Зрештою більша територія України відійшла до Російської імперії, а західноукраїнські землі – до Австрії. Релігійна свобода в Російській імперії була значно обмежена. В першій половині XVIII сторіччя ще діяли поодинокі лютеранські та кальвіністські (реформатські) громади на теренах України.
Реформатські церкви, відродилася в 1925р. в Західній Україні. Цей український церковно-реформаційний рух, не зважаючи на великі перешкоди, розростався дедалі більше. До 1939 року було понад 35 церковних громад з 15 проповідниками, з п’ятьма тисячами членів і таким самим числом прихильників. Церква боролася за повернення до чистоти апостольського християнства. Вона хотіла, щоб Церква між українцями була українською з рідною мовою в церковному житті. Прагнули до очищення Церкви від тих поганських форм і церемоній, яких не можна погодити з духом Євангелії. Пастори молилися до Господа за звільнення народу від духовної темноти, забобонів і тому подібне.
Загарбання Західної України наприкінці 1939 року було сильним ударом для цієї Церкви з виразним євангельським і українським національним обличчям. Вона понесла тяжкі втрати. Частина її проповідників і вірних загинула в Сибірі, інші мусили емігрувати. Та ці останні, опинившись в країнах релігійної свободи, лишились вірні своїм завітним євангельським ідеям і на чужині.
Після епохи комунізму реформатський рух повернувся на терени України. В 90-их роках ХХ століття Господь почав відновлювати реформатські та пресвітеріанські церкви. Ми пережили ці лихоліття безбожництва та починаємо відроджуватися силою нашого люблячого Бога. На даний час можемо сказати, що нашому народу, як ніколи, потрібні ідеї реформації та чисте Слово Боже. Формальне християнство, темна обрядовість та подекуди і безбожництво ще не викорінилися з сердець людей. Саме тому, молимо Господа, щоб Він допоміг нам реформувати народ України згідно Слова Божого, як це було зроблено у XVI столітті.
Ідеї реформації та кальвінізму представлені в Україні Реформатськими та Пресвітеріанськими Церквами, які належать до Об’єднання Євангельських Реформатських церков України. Наше Об’єднання закликає до єдності в Ісусі Христі, не заважає заходам інших релігійних організацій, не проповідує антагонізм та ворожнечу, не виказує нестачу терпимості до невіруючих та віруючих інших конфесій. Об’єднання відокремлює себе від будь-якої політичної партії чи організації. До Об’єднання належить семінарія, де можуть навчатися наші майбутні пастори та служителі.
Наші Церкви сповідують кальвіністське віровчення та користуються Трьома Формами Єдності (Бельгійське Віровизнання 1561 року, Гейдельберзький Катехізис 1563 року та Канони Дортського Синоду 1619 року), також визнають і опираються на Вестмінстерське сповідання віри 1643-1648р.р. Відбуваються таїнства: водне хрещення і Святе Причастя. Здійснюється хрещення як дорослих, так і дітей віруючих батьків. При хрещенні занурення не є обов’язковим, обливання чи кроплення водою також вважається правильним. Богослужіння відбувається у скромній обстановці. Проводиться проповідь Євангелії з кафедри, загальний спів з книги псалмів. Багато церков мають літургійних хід богослужіння. Церкви дотримуються колегіального керівництва громадами.
Звернення до читачів.
Сьогоднішній стан нашого народу показує, що нам, як ніколи, потрібна духовна реформація. Ми бачимо, які величезні зміни в суспільстві відбулися 500 років тому, коли люди відкрили для себе Слово Боже і ті Божі настанови для їхнього життя. Господь дійсно змінив серця людей в той час і допоміг їм приміняти Біблію в щоденному житті. Саме тому, ті країни отримали не тільки духовне, але і матеріальне піднесення.
Ми називаємо нашу країну християнською, кажемо, що у нас 1000 років християнства. Але чого ми досягли? Чи помітна щира віра в Господа Ісуса та дотримання Заповідей Божих у більшості в нашому народі? В чому проявляється християнське життя кожної особисто людини? На жаль, його не дуже помітно. Адже, поки у нашому народі були суперечки та конфлікти, як складати пальці при хрещенні, європейські країни в той час серйозно займалися вивченням Слова Божого.
Не секрет, що ці кілька років, особливо після Майдану, багато церков молитися за духовне пробудження нашого народу. Ми не хочемо бути під агресором, ворогом, але ще більше не хочемо бути під владою сатани, який також захопив серця мільйонів людей та заважає їм пізнати Спасителя Ісуса. Але Бог має силу звільняти. Бог чує молитви.
Тільки завдяки молитвам до нашого Господа ми отримали можливість святкувати на державному рівні 500-річчя Реформації. Тільки завдяки Господу, багато церков будуть мати можливість показати всім людям, що наш порятунок в Спасителі Ісусі та єдності з Ним. І нехай Бог допоможе нам використати цей час, щоб ідеї Реформації (тільки Христос, тільки Писання, тільки віра, тільки милість, тільки Богу слава) досягли сердець мільйонів людей та привернули до чистої віри.
Святкувати 500-річчя Реформації без Реформатських церков було б якось незрозуміло. Саме тому, наше Об’єднання буде брати активну участь. Нам є про що сказати і ми маємо про що засвідчити. Маючи глибоке історичне коріння та досвід реформатських церков розвинених країн світу, ми хочемо послужити нашому народу та привести до процвітання, особливо в духовному плані. Нехай нам допоможе Господь.